Після окупації Галичини Австрією в 1772 році її імператор Йосип II, відомий своєю нетерпимістю до чернецтва, почав закривати численні монастирі, незважаючи на їх конфесійну приналежність. Закриттю не підлягали тільки ті, які займалися просвітницькою діяльністю, тобто містили початкові або виховні установи. У число "непродуктивних" потрапив останній православний монастир - Скит Манявський на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область), який вів аскетично-споглядальний спосіб життя і був далекий від суспільно-корисної праці. У 1700 році львівський єпископ Йосип Шумлянський офіційно прийняв унію, проте не всі парафії відразу ж перейшли на його сторону. Довше за всіх зберігала вірність Православ'ю скитська обитель, переживши львівську Ставропігію (прийняла унію в 1703 р.) і Крехівський монастир, який протримався до 1721 р. Фатальним для Скита Манявського став 1786 р. Декретом канцелярії цесаря від 1.07.1786 р. Скит був закритий. Сам акт закриття проводив комісар станіславського управління І.Ф. Яшевський разом із завідувачем солотвинськими г ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ